МАЙК ЙОГАНСЕН
СИТТУТУНГА
„Манже убил жаворонка“
А. Чехов.
Навчитель географії й зоології в Мецівському колежі мсьє Дьєдон Мва Келькшоз-а-Манже вийшов полювати жайворонків у повному мисливському рихтованні. Була неділя в місяці квітні, крізь середньовічні вікна колежа сонце щодня прогрівало аж до серця чорний сурдут учителя, навіть зацвілі мури ставали теплі, він, виходячи з класу, торкався їх схвильованою рукою. Надходила велика пора полювання, і кожного разу дзвінок на перерву нагадував йому дзенькіт жайворонка.
Кров войовничих предків, лицарів та ловців, пульсувала в жилах Дьєдона Мва Келькшоз-а-Манже. Прадід його і однойменець сеньйор Дьєдон був грозою свого власного егоістичного, авторитарного, антигромадського роду Мва. Він полював вовків, у нього знаменитий був смик волохатих бретонських псів, і околишні селяни ховалися в тремтливих лісах Де Во і Дез Оньон, зачувши звук великопанського рогу.
Ще старовинніший був рід його прабаби. Келькшози, вигнані Олівером Кромвелем з вікодавніх горяних сідал своїх навколо Лох Ломонду, оселилися поблизу Меца в Мезьєрах і з достеменно кельтицькою жадобою, збройно і грошовно ограбували навколишнє населення. Як Мва були лицарі-ловці, так ці були лицарі-лихварі і добиралися вже до горлянки самим безпечним сеньйорам роду Мва. Коли несподівана шлюбна унія страшного Дьєдона з блискучою Аделіною Келькшоз поклала краї ворожнечі і з'єднала силу і багатство двох наймогутніших родів. Далі три революції підірвали добробут фамілії, і мисливське рихтовання останнього Дьєдона Мва Келькшоз-а-Манже було вже зовсім не аристократичне.
В числі того рихтовання навіть порізана на акуратні клаптики газета була не зовсім аристократична. Це був „Petit Parisien“, бульварна катеринка, повна неймовірних авантур і імовірних пліток.
