само ліквідується демократизм, але вже без допомоги куркуля, а навпаки, куркуля самого ліквідують. І це мусить бути великою передосторогою для Вітоса.
Причини краху, як бачимо, було двоїсті: в середині — «незадоволення демократизмом» і паліятивність «соціяльних експериментів» уряду поставили проти його і буржуазію, і пролетаріат; зовні — поширення хвилі реакції дало сили буржуазії покінчити з диктатурою лівіших кол. Явище того самого порядку, що й у Польщі, і викликане воно тими самими причинами.
Єдине, що зможе зараз звалити владу в Болгарії — це не селянські повстання, бо не все село піде проти міста, тим більш, що сили хліборобів розбиті, це на жаль — і не пролетаріят, бо йому в Болгарії хоч і ближче до повної зорганізованости, ніжу Польщі, але багато чого не стає для захоплення влади. Силою, яка має загрозити буржуазній Болгарії, є можлива інтервенція з боку дружніх сусідів — Юго Славії, Румунії й Греції, що стурбовані германофільством нового уряду і склали якийсь таємний договір. Але їхні плани, звичайно, від самої Болгарії незалежні.
