держали владу в своїх руках, а теперь вони лише цілком взяли під своє керування командуючих фронтами та начштабів.
Слідом за Москвою та Петербургом влада Тимчасового Уряду впала і на Україні. Наче блискавкою промайнула по всій Україні вістка про владу рад, владу працюючих. І робітники могли думати, що вже перед ними лежать вільні шляхи до майбутнього.
Жовтнева перемога над Тимчасовим Урядом здобута була силами робітництва, що боролися під проводом більшовиків і було підтримане в цій боротьбі, — це треба зазначити, — всім селянством, як на селі, так і в армії.
Навіть ті маси, що були цілком під впливом УЦР в Київі, Катеринославі та инших містах, в цій боротьбі більшовиків проти Тимчасового Уряду або стояли проти Тимчасового Уряду й активно підтримували робітників, або співчували їм, або, принаймні, трималися яскраво дружнього нейтралітету. Можна вказати, наприклад, на Українські частини в Київі, що, хоч може не у всьому свойому складі, в жовтні йшли озброєно за більшовиками в боротьбі проти юнкерів та офіцерів.
Можна прямо сказати, що в жовтні 17 року пролетаріят України під керуванням більшовиків об'єднав біля себе в боротьбі проти Тимчасового Уряду Керенського за революційні домагання всі працюючі маси України. Але приєднання до робітництва непролетарських мас було лише тимчасовим. Вже на слідуючий день після перемоги над військами прихильників Керенського (буквально на слідуючий день) партії дрібної буржуазії — y. с.-р. і у. с.-д., що й до моменту боротьби трималися інакше, ніж маси, і ставилися вороже або з недовіррям до більшовиків, не гаючи часу, після Жовтневої перемоги цілком виступили проти більшо-виків, проти робітництва.
Це було неминуче. До цього вела вся логіка українського національного руху і соціяльна істота головних партій, що стояли за УЦР, а також до того привела, без сумніву, й позиція більшовиків України в питанні про владу. Всі більшовики по всіх губернях і повітах, так як в Росії, стояли за лозунг: «вся влада радам», -— «вся влада радам в центрі і на місцях», — Цей лозунг був прийнятий всіма більшовиками на Україні й вони його широко популяризовали серед робочих мас. Але справа захоплення влади радами в центрі України й для всієї України, як єдиного цілого, ставилася партійними організаціями й окремими товаришами по ріжному. Більшість партійних організацій собі такого завдання зовсім і не ставили. Більш того, вони були против того, щоб таке завдання ставити. Вони ставили собі лише завдання влади на місцях, беручи завдання будування влади в центрі, як завдання робітництва Петербургу та Москви, — цеб-то перед значною кількістю парттоваришів на Україні завоювання влади радами стояло лише в місцевому, а не в державному розмірі.
