кратією, духівництвом та суддями — існує з часів абсолютної монархіі, коли вона служила міцною зброєю за час народження буржуазного суспільства в боротьбі його з феодалізмом. Але місцеві шляхецькі прерогативи, місцеві привилеї, мійські цехові монополії та провінціяльні статути — увесь цей мотлох затримав його розвиток. Велетенська мітла французької революції 18-го віку змела все старе сміття давно минулих віків і очистила, таким чином, громадський грунт від останніх перешкод для утворення будови сучасної держави. Ця будова зложена була при першій імперії, що з свою боку сама була створена коаліційними війнами старої феодальної Європи з новою Францією.
Звичайно, така централізація, що виключає маси з безпосереднього керування адміністраційними, господарськими та політичними органами, не може бути формою, що відповідає інтересам пролетаріяту. Старій централізованій бюрократичній державі Маркс протиставляє Паризьку Комуну — «ділову колегію, що об'єднує в собі як виконавчу, так і законодавчу владу». Зі свого боку Радянська влада є здійсненням тієї ж самої Комуни, звичайно, в далеко більшому розмірі. Конституційні основні підвалини радянської влади взяті в тому, що в них є найістотнішого, з досвіду Паризької Комуни.
Те, що ми сказали вище про централізм можна сказати й про децентралізм, якщо його приймати в такій абсолютній формі, яку надають йому буржуазні законодавці та дрібно-буржуазні ідеологи. Якщо під децентралізмом розуміти відокремлене існування радянських Республік, незалежну одну від одної політику, національний партикуляризм та сепаратизм, боротьбу між окремими соціялістичними державами та окремими провінціями тієї ж самої держави, якщо під децентралізмом розуміти змагання розірвати ту солідарність політичних та економичних інтересів, що об'єднує робітників та селян, — то, звичайно, такий децентралізм був би таким же архіконтр-революційним, і так само шкодив би інтересам пролетаріяту, як і бюрократичний централізм. Такого роду «децентралізм», звичайно, був би якнайбільш на користь міжнародньому імперіялізмові. Він улекшив би останньому політику зруйнування радянського фронту, що дало б можливість ріжним далеким та ближчим нашим сусідам знищити радянську владу, по черзі по всіх радянських республіках. Як приємно було б міжнароднім імперіялістам, якби замісць союзу. Радянських Республік ми мали б окремі радянські республіки, поділені одна від одної державними та митними кардонами, маючі кожна свою окрему незалежну армію з командуванням виключно на своїй мові, маючі кожна окрему політику зовнішню й внутрішню, окремі закони про концесії й особливо, якби в Республиках з мінеральними багацтвами закони про концесії були б сприятні для чужоземних капіталістів і т. и. Звичайно, після такого роду «самостійности» незабаром не лишилося б і хвістика від радянських Республік.
