Цю сторінку схвалено
… Сказав дядя Варфоломій:
— Стефане, йди сюди!
Підійшов.
— Ну говори по правді — вламав?
Стефан нічого не відповів, одійшов і сів на кайору.
… Сплеснули весла.
… Стояла тиха вохка темрява, і вабили поярські огні, і брів зелений запах із Слобожанських безкраїх степів.
… Сплеснули весла.
8.
… Дядя Варфоломій подумав — не то з іронією, не то так:
— Ячейка!
Потім подумав про потяг, про закинуту станцію, Ортечека, і про далекого знайомого з Ортечека.
Потім дядя Варфоломій уважно дивився в синяву запашної ночі, туди, де стояли поярські огні, де маячила кайора і силуети цих чудних, невідомих людей.
28/2 23. Харків
