Та взагалі найбільше постраждала комуністична молодь. В своїй невтомній пропаганді серед населення й французських та бельгійских салдатів вона не вважає на арешти й катування по в'язницях. Що кождого ранку з'являються свіжі плякати, що закликають німецьких робітників до боротьби проти уряду, та намовляють французських салдатів не йти на германських братів.
Й не один французський вартовий, що радше був би зостався вдома з дітьми та жінкою, стоючи на варті біля якогось державного будинку, гукав до робітників, що йшли мимохідь і співали Інтернаціонал: „Хай живе Кашен!“ По деяких округах військо держать дуже строго й нацьковують на комуністів. Отак, приміром, в бельгійців в Ахені, де робітники ще мало зорганізовані. Залізничну комунікацію прикрито. По фабриках працюють скорочений час. Заборонено всякі збори, на яких обмірковується питання окупації Руру.
Поводження підприємців не однакове скрізь. Тут робітників підганяють, там затримують для підготовчої праці. По багаттьох місцях французи почали забирать заброніроване вугілля. При цьому бувають сутички з робітниками.
„Біле“ військо починає робитись непевним. В Герне треба було відіслати назад 15 салдатів, що співали Інтернаціонал. Виявилось, що командир роти — комуніст. Його прилюдно було позбавлено офіцерського рангу. Французи з безоглядною жорстокістю виступили проти демонстрації, що її було влаштовано комуністами й вільними професійними спілками. З того часу вони можуть цілком покладатися тільки на колоніяльних салдатів. Та й тих треба спочатку добре напоїти, щоб вони годилися для рішучих виступів.
В цілому великі маси гірських робочих ще пасивні. Проти фашизму, що починає не зле ворушитися, вони не скрізь ще висувають єдину доцільну відповідь — активні робітничі дружини. По багаттьох місцях це вже зроблено й кілька великих фабрик, як от приміром, Крупівські, вже зорганізували робітничі сотні. Пасивність робітників пояснюється найбільше їхнім гірким становищем. Тільки урядовці професійних спілок захоплені ще націоналізмом, звичайно, поскільки вони є соціялдемократи. Робітники вже втямкували, що їх безпосередній ворог, це — німецький лихварь, який дає їм за їх криваві гроші тільки чвертину тих продуктів що вони їх за ці гроші могли купити до окупації.
Робітники вже добре зрозуміли ту гру, що зараз на часі в підприємців; вони бачуть, як їх сплюндровують німецькі фабриканти й торговці, для того щоб віддати потім крихту з того на „Рурську Допомогу“. Було зроблено збір грошей, що їх мали вжити на допомогу страйкуючим. Але вони побачили, як оця „Рурська Допомога“ витрачає гроші на широку націоналістичну пропаганду, та не дає майже нічого для поліпшення стану бідуючих робітників. Отже по багаттьох місцях класово свідомі робітники викинули гасло контр-збору. І їм уже вдалося закласти чималий „бойовий фонд“, що його буде ужито на оборону від замахів на робітництво.
Соціялдемократія уживає останніх заходів „під найвищим давлінням“, аби відновити об'єднаний фронт робітництва з буржуазією.
