Ще на переродні окупації (7-го січня 1923 року) комуністичні партії семи країн, в тому числі Франції, зібравшись в Ессені звернулися до Амстердамського і Віденського інтернаціоналів з пропозицією єдиного робітничого фронту для недопущення окупації Руру. Відповіди, одначе, не було дано. Теж саме сталося і з пропозицією Виконкома Комінтерна і одвертим листом т. т. К. Цеткіної, Ньюбольда, Радека та Геккерта, котрі звернулися з доручення Комінтерна і Профінтерна до другого Інтернаціоналу з пропозіцією провести в життя постанови Гаагського конгресу миру і оголосити загальну забастовку протеста проти окупації Руру. Пізніше бельгійські та французськи соціял-патріоти остаточно одобрили захватницьку політику своїх урядів.
Окупація Руру підняла енергію комуністичної партії Франції, котра очистила свої ряди від попутчиків, як напр., Фросар. Навпаки, революційні елементи робочих мас збільшують свою прихильність до компартії. Останні відомости оповіщають про вступ до партії Анрі-Барбюса, пролетарського письменника Франції тов. Моватто.
Що до самих окупантів, то становище їх надзвичайно тяжке. Окупанти не в силі опанувати складною продукцією і транспортуванням з окупаційної зони, котра зараз дає мізерну кількість вугілля, меншу ніж до окупації. Окупація вимагає видатків. Знецінення французського франка в результаті окупації збільшує зріст цін і незадовольнення широких мас. До того ж окупанти під впливом пасивного бойкоту німців ввели в окупаційній зоні режим терору. Арешти, труси, реквізиції збільшуются з кожним днем. В самій Франції збільшується реакція і протест.
До чого приведе це все? Зараз з певністью сказати цього неможна, але втручання Америки і більш активна позиція Англії зможуть внести де-яке заспокоїння і навіть реевакуацію Рура, але це ні в якому разі не розвязує тих економичних протиріч, в яких загруз капіталістичний світ. Це буде нова відсрочка до того часу, коли знов киникне який-небудь конфлікт між капіталістичними країнами, і коли під проводом організованих комуністичних партій робітничі маси розвяжуть це питання по свойому.
Відгуком Рурської авантюри являєтся конфлікт між Литвою та Польщою. Мемельска округа ще в 1919 році була відірвана від Германії і оскільки населення її переважно литовське, хоч сам Мемель заселений німцями, його віддано Литві, як вихід до моря. Одначе, тимчасово до вироблення державного статуту Литви Мемель передається в тимчасове керування союзних держав. З ½ року Литва терпеливо ждала передачи їй Мемельскої округи, нарешті, скористувавшись Рурською завірюхою, захопила Мемель, при цьому, йдучи за прикладами Желіховського та Корфанті, литовці захопили Мемель нерегулярними отрядами, ніби повстанням самого населення, щоби поставити союзні держави перед фактом. Можливо, що тут не обій-
