Послів про признання захвату Польщею Східної Галичини та Віленщини. Що до Англії, то заперечуючи весь час до окупації Рура, вона з моменту вступу французьких військ тримається вичикуючи і навіть полекшує справу Франції, погожуючись на провоз французьких війск через англійську окупаційну зону.
Чим пояснюється така поведінка Англії?
Де-які сверджують, що цей нейтралітет Англії куплено уступками французів у Лозанні. Проти такого твердження говорить те, що ці уступки не могли бути остільки великі, щоб компенсувати безсумнівно небезпечне для Англії зміцнення Франції. Можливо, як доводить тов. Штейн[1], що Англія поки що вичікує, Англія не відважується зараз порвати з Францією, сподіваючись на знесилення обох сторін, щоб тоді краще скористуватися з їх становища.
Можливо також, що Англійські фінансісти, цілком резонно гадаючи, що у французських капіталістів не вистачить засобів для експлоатації Рура, мають на думці потім увійти спільником в синдикат по експлоатації Рура і захопити собі ласий шмат.
Такі були економичні і політичні передумови Рурської окупації. Приводом для окупації була причіпка Франції; Германія минулого року доставила на де-кілька %% менше вугілля та лісних матеріялів, ніж належалося по договору. На підставі цього репараційна комісія голосами представників Франції, Італії та Бельгії проти голоса представника Англії визнала, що Германія навмисне не виконує договору, через що необхідно «установити контроль» над здобичем вугілля в Рурі. Для встановлення цього контролю по заяві Пуанкаре необхідно послати 60 французських та бельгійских інженерів і отряд для охорони їх. Одначе, з самого початку було послано величезну армію з танками та иншими атрибутами військового наступу. Німці відповіли на це відмовленням від дальших репараційних виплат. У відповідь на це французи та бельгійці почали поволі поширювати полосу окупації. При-чому вони одночасно одділили окупаційну зону від іншої Германії митовим бар'єром і припинили довіз вугілля до Германії.
Таким чином Германія зараз привозить вугілля із Англії, але це їй обходиться надзвичайно дорого. Щоб оцінити удар, котрий нанесено окупацією німецькому господарству, приводимо ще де-кілька даних. Окупований район повинен дати в цьому році біля 90 % всього германського вугілля, більше 40 % всієї залізної руди, біля ¾ виплавки чавуна, більше 40 % цінку та олива. В окупованих місцевостях залишилася велика кількість хемичних заводів; таким чином окупація наносить удар і величезній німецькій хемичній промисловості. Зрозуміло, що ця окупація викликала велике заворушення в Германії. Буржуазія заговорила про створення єдиного фронту всіх класів проти окупантів, але «це єднання» було роскрито німецькими комуністами, які вказували, що велика буржуазія німецька, що кричить про патріотизм, всяк час може війти до згоди з французськими капіталістами про експлоатацію робітничих мас.
Справа йде лише про ціну.
- ↑ „Коммунистическая Революция“ орган ЦКРКП, март 1923 г.
