Ви бачите, як на фізіономії цих міст можна простежить їх утворення; тут виявляється той момент ускладнення, що його вносить капіталізм, коли стягає до одного центру ріжні нації, перетасовує ріжні групи населення по економічній лінії, не вважаючи на рямці національні. Це, звичайно, надто ускладняє національне питання.
З цього погляду, звичайно, треба ясно сказати, що національна проблема зараз має і у нас в Радянській Федерації значну активність. Навіть більше, коли протягом останніх років, до певної міри вона ніби була десь збоку, то зараз звертає на себе де далі більшу увагу. Розуміння цього видно з того факту, що було звернуто велику увагу на утворення конституції союзу Радянських Соціялістичних Республік, цієї гнучкої форми об'єднання, що могла б зауважити момент такого ускладнення й дати правдиве розв'язання національного питання.
Таким чином, як видно національна проблема має великий інтерес. Зараз ми будемо в стані зостановитись тут лише на одному боці питання, а саме розглянути, куди прямує ця тенденція розвитку. Це скорше філософичного характеру питання про те, як повинно дивитись на суть нації, чим є нація в перспективі загально-людського розвитку, з погляду соціялізму, з точки зору тих можливостей, що разгораються перед людскістю. Аби осягнути це завдання в найпростіший спосіб, візьмемо за вихідну точку погляд, що його у свій час розвинув один з видатних теоретиків національної проблеми, який дав їй систематичний виклад — Отто Бауер. Почнемо з критики його теорії.
Бауер стоїть за тим, що нація, звичайно, не є щось закам'яніле, щось таке, з чого все можна з'ясувати; навпаки, націю треба з'ясувати в спосіб історично-матеріялістичний. Коли, наприклад, скажуть, що французи мають от такі національні прикмети, припустімо, — нахил до жартів, дотепність, то-що, та з цієї прикмети захотять викласти реальну історію Франції, або як то робив Цезарь відносно предків сучасних французів Галлів, коли казав, що Галли то аматори rerum novarum — нових річей, нових порядків, революції, ніби це нарід революційній по своїй і стоті — то, звичайно, таке з'ясування не може дати доброї відповіди на постановлене питання: що ж саме викликає цю особливість нації. Отже Бауер грунтується на історичному матеріялові, коли каже, що такий спосіб аналізу нічого не з'ясовує, а навпаки, сам по трібує пояснення. Бауер говоре: таким чином, ми уявляємо собі націю не як щось закам'яніле, раз на завжди дане, а яко трівалий процес утворення. Цей процес грунтується на тих умовах, що серед них люди ведуть боротьбу за існування та за продовження роду. В суті речі, нація складається на грунті спільної участи в історії, спільної боротьби, — не нашої, а наших предків; і національні прикмети, що відріжняють одну націю від другої, — це є, звичайно, спадкові властивости предків, які виникли
