як полетіти, літак заразом з земною поверхнею повертався навколо земної вісі й рухався укупі з землею з заходу на схід; тепер підчас лету, хоч земля й несе його з собою в напрямі її руху, але сам він, відносно до землі, рухається з такою ж швидкістю в протилежнім напрямі, а через те відносно до простору є в стані супокою. Подібно до того, пасажир, що йде на палубі пароплаву, який рухається по річці, в напрямі прямо протилежнім до руху пароплаву, буде в стані супокою, відносно до берегів річки, якщо швидкість його руху та руху пароплаву однакова.
Таким чином, в нашім випадку літак є нерухомий у просторі, а глядачі на аеродромі укупі з землею рухаються від пункту, де знявся літак. Але й це твердження не правдиве. Коли ви пригадаєте, що крім руху землі довкола себе є ще її рух навколо сонця та ще й те що само сонце заразом з землею та иншими планетами своєї системи також рухається, про що свідчать спостереження над змінами в положенню сонця відносно до зір, а самі зорі теж змінюють своє положення одна відносно другої, — то ви зрозумієте, що літак не стоїть у просторі, що питання про те, хто ж справді рухається в просторі, зостається безнадійно нерозвязаним.
Можливо, наприклад, таке положення: швидкість руху соняшної системи в даний мент є такою, що хоч земля й обертається довкола своєі вісі, але заразом з сонцем та зорями рухаєтся так, що пункт її поверхні, де знявся літак, серед цього руху сонця укупі з зорями біжить незад відносно до напряму руху землі так швидко, як і сама земля рухається вперед. Тоді виявиться, що в рухові є всеж таки літак, а не спостерігач. Ми не маємо змоги довідатись, що справді діється. Оця неможливість вирішити поставлену задачу через відсутність механичних явищ, що на їх мав би вплив простий (прямолінійний) та рівномірний рух, і складає старий Ньютонів принціп відносности.
Однак, в старій Ньютоновій механіці на принціп відносности дивились не яко на закон природи, що має силу для всіх без винятку явщи, а лише яко на закон, що має відношення тільки до простого (прямолінійного) та рівномірного руху матерьяльних тіл, — одного відносно другого. Припускали, що цілком можливом є встановити рух відносно до простору, який є в стані абсолютного супокою. Для того, як здавалось, цілком досить розглянути рух тіл не відносно до инших матерьяльних тіл, а відносно до таких явищ, що є незмінно звязані з простором в стані абсолютного супокою. До таких явищ відносили, наприклад, явища світла.
Промінь світла від сонця, планет, зір досягає землі, проходючи через світові простори вільні від матерії — через порожняву,
