Сторінка:Часопис Зоря. 1894. 07.pdf/18

Ця сторінка вичитана
— 162 —

Всходить сонце в тихій ранцї,
Розсьміяв ся новий сьвіт,
Раньше твого серця бранцї
Жичать тобі много лїт!
Zaśpiewajme wszyscy razem:
Nasze księstwo cnot obrazem

Ktiedy u nich rozkosz taka, —
Utniem sobie ot tropaka!
Шпарко лїта утїкають,
Беруть серце на кірмаш,
Щастя всїм тщуть, ще кохають,
О, Романе батьку наш!

6. Мадриґал.

На цьо сьвято, мій теорбане, нові струни навяжу,
Буду грати що сил стане, а що в серцї — то скажу.
Як сьвіжа вода в криницї, так нам пара всїм мила:
Орел присїв при Орлицї, щоби слава з їх росла.
Ти, Леонїє[1] дух гетьманський, своїй Ґедимінсї приглянись:
Гарна панї, цьвіт литовський: милуй, цяцькай та й дивись!
А ти, пісньо моя щира, розійди ся на ввесь сьвіт,
Загуди, як дзвін для мира: „Най вам Бог благословить!“

Лїра.

 Хто бував на Вкраїнї, тому напевно довелось здибати
лїрника, або чути про його. На розпутті, при дорозї, на степ-
ку, біля хреста, лунає жалібний голос його лїри, що́ плаче
„об безсмертному часу“ та о людських гріхах. А то серед
базару несеть ся його сумна-сумна пісня про сирітську не-

віятури. Звичайний тон її la Стрій мельодії; із двох других
струн одна тенор зветь ся, настроюєть ся в октаву до се-
редньої Стрій тенора, а друга байо́рок [часто скручений із
кількох тонких струн], вистроєна в субдомінанту, це-б то re:
Стрій байорка; і тенор і байорок покоять ся на кобилках рухомих,
і їх легко присунути й відсунути до колеса-смичка, а тим
або добувати з їх звук, або ні.

 Замість смичка в лїрі вставляне колесо деревляне, гла-
денько обчищане на періфериї. Приставляне перпендикулярно
до струн, воно крутить ся за корбу, зачіпає струни і дає
згук, яко безупинний смичок.

 Лїра водить ся не тільки у Українців, її мають те-ж
Волохи — царі смичкових струментів; тільки волоська лїра
трохи різнить ся фасоном своїм, а прінцип той самий. Ко-
робка з клявіатурою в волоській лїрі приладнана там, де в ґі-
тарі звичайно ґриф, а в українській лїрі поверх резонуючого
ящика.

 Процедура настроювання лїри сама по собі цїкава і скла-


Поодинокі ча-
Лїра
стини „Лїри“
1. Тро́ник.
2. Корба.
3. Вало́к [вісь іде в сере-
дину лїри; на їй кру-
тить ся колесо-смичок].
4. Дзя́дик.
5. Байор [півґриф].
6. Ко́лесо.
7. Підставка кобилка
до мельодиї.
8. Дві підставки: до те-
нора і байорка.
9. Брумар.
10. Клявіятура.
11. Клявіші.
12. Нити [півклявіші].
13. Дека.
14. Кибіт.
15. На́лубок.
16. Ши́я.
17. Кілки.
18. Мельодия [струна].
19. Тенор [струна].
20. Байорок [струна].
21. Хвартух.


Но 4½. Лїра.


долю!... А то в хатї господаря бренить вона перш хвалебним
кантом сьв. Варварі [або другому якому Сьвятому] і тодї жар
товливою байкою про бідну Біду, або сердешну Тещу...

 Сам лїрник завжди слїпець. Науку свою проходить
у свого благочинного,[2] котрому він платить, віддаючи
часами зарібок своїх кількох років. Гірка — та наука слїпця,
а ще гірша розплата за неї!... Лїрник тип дуже живучий.
Коли героїчні бандуристи та горді торбанїсти вимирають, не-
сучи́ з собою в могилу й секрет своїх чудових мельодий, лїр-
ник живе-живе й буде жити. Його сила й живучість в тому
глибокому лїризмови, котрий так відповідає думному духови
Українця.

 Лїра — струмент струнно-клявішно-смичковий. В їй зна-
ходить ся звичайно три струни [часом, але то бува дуже рідко,
трапляєть ся й чотири струни]; закріпляні вони з одного боку
на глу́хо, а другий кінець наверганий на кілок, за котрий
і можна підтягати-настроювати її. Всї струни на лїрі кишкові
простягли ся паралєльно одна одній, але не в одній плоско-
сти. Середня, що́ зветь ся „мельодия“ [на їй вигравають
голос — тему] натягнена вище тих двох струн, поверх кля-


  1. Жених.
  2. Так звуть лїрники своїх старших товаришів, котрі стають їх
    начальниками, судями і карателями.

дається з двох моментів: настроюваннє струн [мельодиї, те-
нора і байорка] і підстрій мельодиї або клявіятурн. Звичайно
перше строїть ся la — струна мельодиї, а дві бокові струни
відсовуються, щоб не шкодили чистотї і ясности згука. Коли
la підтягнено до належньої високости, [котра часто як раз
рівняєть ся la (A) по дїяпазонї], присовують тенора і під-
строюють його в октаву, а тодї вже до цїєї грубої октави до-
строюють байорка, субдомінанту. Часами треба ізолювати й ме-
льодию, для того її троха піднїмають і підкладають півкля-
віші під неї.

 Другий момент — підстрій клявіятури тичеть ся уже
до самої мельодиї. Клявіші лежать в гнїздах коробки так, що
їх можна присовувати до струни, — відпадають вони самі
через свою самовагу. Поверх клявішів в гнїздах вставляні
півклявіші так, що їх можна навертїти в право і у лїво в го-
різонтальній плоскости до кілкового або смичкового кінця
струни. Оттакі нівклявіші, котрих буває від 9 до 14 штук,
притискають струни і скорочують її, через що міняєть ся ви-
сокість згука. Поставляні і закріпляні в своїй позициї ті пів-
клявіші, видобувають з мельодиї відому, становчо затверджену
скалю, до аналізи, якої я перейду.

Боян.