Ця сторінка вичитана
- І тріпоче кожен м'яз.
- Без жінок із їх любов'ю
- Наче в пеклі я весь час.
- Раз живу я, хоче серце
- Всяких ніжних почуттів.
- Добрий місяцю, не сердься,
- Що красу я полюбив.
- Ось її я поцілую...
- В хмарку, місяцю, тікай.
- В разі ж я тебе дратую,
- Очі швидше заховай.
- /Гримить грім/.
- Цариця /до Моностатося/. Не ворушись, нещасний!
- Паміна /прокидаючись/. 0, боже! Любий голос!
- Моностатос /відскакує від жаху/. Ай, ай! Ай, це сама цариця ночі!
- Паміна. Як? /Впізнає царицю і кидається їй в обійми./ Матінко! О, о, матусю, ти тут зі мною.
- Моностатос. Мати це її? Гм! Тут можна дечого дізнатися. Зникну сюди /Ховається/.
- Цариця. Коли хочеш ти, щоб називала тебе іще я донею, викрадача свого ненавидь жорстоко і довіку. Я прийшла тебе звільнити. Де той принц, що я тобі послала? Де він? Що з ним?
- Паміна. Таміно?
- Цариця. Так, він.
- Паміна. Він таїнствам Зарастро віддався і душею і всім серцем.
- Цариця. Нещасна донечко!
- Паміна. Нещасна я? Але чому?
- Цариця. Тебе втрачаю я відтепер і навік.
