Ця сторінка ще не вичитана
- Папагено. Цариця каже так сама.
- Таміно. Вена того ж таки ума.
- Мовчи, мені лиш довіряй,
- Клятв потайних не забувай.
- Служниці /до Таміно/. Чому ти так на нас лютуєш?
- Ти, Папагено, теж гордуєш? Папагено /потай, до служниць/. Та я б охоче... Та...
- Таміно. Цить!
- Папагено. Мовчать - це річ пуста...
- Таміно. Цить!
- Папагено і Таміно. Та я не справлюся /ти не управишся/ з собою.
- Віяк не можу /не можеш/ замовчать.
- Вони вертаються з ганьбою,
- Не хочем з ними розмовлять.
- Служниці. Вертаємо від них з ганьбою,
- Не хочуть з нами розмовлять.
- Всі. В мужчини мудра голова,
- Шанує він свої слова /Служниці хочуть піти/.
- Хор /за кулісами/. Безчестя святому порогу!
- Жінки знають в пекло дорогу!
- Служниці. Ой-ой! /провалюються/.
- Папагено. Ой-ой! /падає на землю,/
- Оратор /до Таміно/. Честь і хвала тобі, сміливий! Переміг ти, їначе, у жахливому іспитанні. Ще тебе чекає, і страшний і небезпечний шлях, але, з ласки богів, ти щасливо його весь пройдеш. Далі ходім. /Надягає йому на голову покривало; обидва виходять/. Жрець /до Папагено/. Що бачу? Що з тобою?
