Сторінка:Чарівна флейта (1956).djvu/27

Ця сторінка ще не вичитана

Обоє. В обіймах любов сконать.

Хор. Що це все значить?
Моностатос. Наче дурні якісь!
        Ні, це занадто! Геть розійтись! /Розводить їх. На колінах/.
        Твій раб лежить в ногах у тебе.
        Злочинцю дати кари треба /показує ка Папагено/.
        Поглянь, який зухвалий він!
        Убравшись на зразок пташин
        Хотів Паміну він украсти, -
        Я перешкодив цій напасті.
        Ти знаєш відданість мою...
        Зарастро. Я по заслузі й віддаю.
        Дать найвірнішому з рабів..,
Моностатос. З твоєї ласки збагатів.
Зарастро. Аж сімдесят сім по п"ятах київ.
Моностатос. Ай-ай! Я, пане мій, не цього ждав!
Зарастро. Ок як! Належне я віддав. /Моностатоса виводять/.
Хор. Будь славен Зарастро,
        Премудра людина!
        Відзначиш, скараєш
        В одну ти хвилину!
Зарастро. Обох чужинців виведіть
        В наш іспитовий дальній храм -
        Нехай, запнувшися, вони
        Очистяться спочатку там.
Хор. Де слава сяєво своє
        Чеснотам, правді віддає, -
        Земля сіяє раєм там,
        Там смертні рівні божествам.