Ця сторінка ще не вичитана
- Перша. Одним травневим ясним днем, коли царівна лівіла прогулятись у свій любимий кипарисовий гайок і сіла в затінку спочить...
- Друга. Чаклун злий, що легко може набирать усякого вигляду, непомітно прокравсь в гайок, схопив її... і нещасної Паміни...
- Третя. Паміна - це ім'я юної царівни...
- Таміно. Ах! Украдена! Ах, Паміна, ти, ангел мій! /Наче марить / У руках недостойного страховища! Ах! Влада в нього над тобою безмежне !.. і може, о небо! Які думки...
- Перша. За неї ти не бійсь: ніщо не потривожить її невинну ду-шу - ні ласки, ні прохання, ні загрози, ні гнів, ніщо її не може похитнути... ні! це не підвладно злому тирану.
- Таміно. Дайте раду, де його знайду я?
- Друга. Замок його недалеко звідси, в прекрасній долині; численна варта стереже його замок, не знаючи спочинку.
- Таміно. Ах! Ведіть мене туди! Ходімо! Я бажаю, повинен знайти Таміну. Крадій впаде від руки моєї! Клянусь своїм коханням, честю клянусь! /Страшний акорд/. 0 небо! Що сталось?
- Перша. Ax, оці звуки свідчать про вихід цариці; вона вже близь-ко. /Грім/.
- Друга. Її ти зараз побачиш! /Грім/.
- Третя. Ось вона!
№ 4. Речитатив і арія.
- Цариця ночі. О сине мій, не бійсь мене!
- Невинний, скромний, чесний ти.
- Юначе, тільки ти, ти маєш змогу
- Утішить материнське тужне серце.
- Ростила я єдину доню,
