Сторінка:Чарівна флейта лібрето (1965).djvu/54

Ця сторінка ще не вичитана
        Хтo подолає смертні муки і відчаї,
        Той на землі побачив справжній рай.
        Тоді на нього зійде благодать,
        Він буде грізні таїнства Ізіди звать.
Таміно. Смерть не страшна, дійду звитяги
        Шляхом чесноті і відваги.
        Потворі браму хай замкнуть,
        Я вирушаю смело в путь.
Паміна/ за сценою/. стій, зажди, спинись !
Таміно. Що чую ? Паніни голос ?
Латники. Так, тав, оце Паміни голос.
Таміно. і Вона зі мною / з тобою/ ніде скрізь,
Латники Знегоди не злякають нас /вас/,
        Хоч би наблизивсь смертний час.
Таміно. Мені дозволена розмова ?
Латники. Тобі дозволена розмова.
Таміно і латинки . О рай ! Усюди з нею йти
        І разом щастя досягти !
        Ні смерть, ні тьма їх не страшна !
        Достойна в храм ввійти вона !
        / Брама розчиняється, Паміна і Таміно обіймаються/.
Паміна. Таміно, ти ? Щаслива мить ?
Таміно. Паміно, ти ? Щаслива мить !
        Але тут жах усюди і смерть мені грозить?.
Паміна. Я скрізь з тобою буду серед усіх страхіть.
        Ніщо нам не лячне,
        Любов веде мене,