Ця сторінка ще не вичитана
- Мов князь той вельможний, пишатись,
- Радітиму завше життю.
- Гулятиму наче в раю.
- Як нікому пломінь носити,
- То мушу пал серця вгасити,
- Коли ж поцілують мене.
- Салют на душі спалахне,
- Невже отакого дівчати
- Не можна ніде розшукати,
- І пущу свій вік самітній
- Кінчати і пустелі сумній ?
- Стара / підтанцьовуючи і припадаючи иа власний кийок/. Я тут мoє пташенятко !
- Папагено. Тo не тільки ти й відгукнулась на заклик моєї душі ?
- Стара. Я, моє пташенятко !
- Папагено, Оце так щастячко !
- Стара. І коли ти мені обіцяєш бути вічно вірним, то побачив сам, як ніжно кохатиме тебе твоя жіночка.
- Стара. O, як Я хочу обійняти тебе, приголубити, притиснути до грудей !
- Папагено. Ще й до грудей притиснути !
- Стара. Відійди, дай руку, ходімо де загсу,
- Папагено. Нe треба мeнe хапати, любе пташенятко ! Шлюб завжди треба добре обміркувати.
- Стара. Давай руку, або назавжди залишишся тут сидіти у в'язниці.
