Ця сторінка вичитана
№ 14. Арія
- Цариця ночі. Палає кров надією відплати.
- Смерть, люта кара злодію близька.
- Не хочеш ти Зарастро покарати.
- То відтепер ти не моя дочка.
- Загубиш ти навіки,
- Зламаєш ти навіки,
- Покинеш ти навіки
- Весь природний наш зв"язок.
- Тa ні ! Ти вб'єш Зарастро цим кинджалом.
- Вдар ! Вдар ! Вдар !
- В певні руки я даю клинок /Зникає/.
- Паміна / з кинджалом у руці/. Я мушу стати вбивцею ? Але ж, боги, я не можу ! Не можу! / Замислюється/.
- Моностатос / увіходить, швидко, крадькома і дуже весело/. Отже, сонячний диск, вплинув-таки на Паміну. І він розповість Зарастро. що дівчисько мусить стати його вбивцею ?
- Паміна. Але мама заприсягалася всіма богами зректися
- мене, якщо я не вб'ю Зарастро ! Боги, що я маю робити ?
- Моностатос. Ввірити себе мені. /Бере у неї кинджал/.
- Паміна. Ах !
- Моностатос. Чого ти злякалась ? Моєї чорної шкіри, чи вбивства ?
- Паміна / боязно/. То ти знаєш ?..
- Моностатос. Усе. Ти й твоя мати у мене в руках. Отже, в тебе тільки один шлях порятунку.
