— Сер!
— Я хотів би сказати кілька слів, сер, і прошу джентлменів сповнити їхні склянки.
Протекторальне „Слухайте, слухайте!“ містера Джінгля підтримано рештою товариства, склянки виповнено, і віце-президент, прибравши уважливого вигляду, запросив:
— Містер Степле!
— Сер! — почав маленький джентлмен, підводячись із свого стільця. — Я звертаюсь до вас, а не до нашого шановного голови, через те, що наш шановний голова до певної, і я сказав би до значної, міри становить предмет моєї… моєї…… так мовити…
— Розвідки, — підказав містер Джінгл.
— Так, розвідки, — погодився маленький чоловічок. Дуже дякую моєму шановному другові, якщо він дозволить назвати його так, за поміч. (Чотири: „слухайте!“, що з них одне, безперечно, належить містерові Джінглеві). Я не маю чести бути мешканцем Маглтона і, щиро сказати, не домагаюся цієї чести. Зараз поясню — чому (слухайте, слухайте!). Я охоче визнаю всі заслуги Маглтона і всі поваги, на які він цілком законно претендує.
Проте, сер, пам'ятаючи, що в Маглтоні народилися Дамкінс і Подер, не забуваймо, що Дінглі-Дел може пишатись Лафі й Страглсом. (Оглушливі оплески). Не подумайте, що я хочу зменшити заслуги двох перших джентлменів. Кожен, хто слухає мене, знайомий, мабуть, із відповіддю, даною одною дуже видатною особою імператорові Олександрові: „Якби я не був Діоген, я хотів би бути Олександр“. Так і тепер ці джентлмени могли б сказати: „не був би я Дамкінс, я хотів би бути Лафі“ і „якби я не був Подер, я хотів би бути Страглс“. (Загальний ентузіязм). Але, шановні мешканці маглтонські, хіба ж ваших співгромадян уславлює тільки крикет? Чи чули ви колинебудь, щоб ім'я Дамкінса поєднувалось колись зо зрадою? Хіба ж Подер не стояв завжди на сторожі священного права власности? (Оплески). Джентлмени, я пропоную вшанувати гідні всілякої шани об'єднані імена Дамкінса й Подера.
