— Безперечно, дозволю, — сказав містер Піквік. — Шклянку бренді сюди! — Бренді принесено, і містер Велер, поштиво вклонившися містеру Піквікові й кивнувши головою до Сема, вкинув шклянку в свою містку горлянку так, ніби то був наперсток.
Сплативши рахунок, містер Піквік з Семом подались до Грейз Іну шукати містера Перкера. Та коли вони дійшли до цієї установи, на дзиґарях вибило восьму, і нескінчимий потік джентлменів у заболочених штанях, заплямованих білих капелюшах і обшмульганих пальтах виливався з усіх будинків, показуючи, що заняття в більшості контор уже скінчились. Не застали вони нікого і в конторі містера Перкера. Стара вбиральниця порадила їм переказати їхню справу старшому клеркові Лявтену і вказала корчму, де останній завжди перебуває в неслужбовий час.
Знайшовши зазначеного джентлмена в указаному місці, містер Піквік докладно розповів йому сумну історію позову місіс Бардл і дістав обіцянку, що містер Перкер і містер Лявтен зроблять усе, що буде треба.
