Містер Піквік не дається на залякування. Так, він і справді мав на оці шановного джентлмена (величезне збудження).
Містер Болтон хоче лише сказати, що він із глибоким призирством одкидає від себе безпідставні й непристойні обвинувачення шановного джентлмена (оплески). Шановний джентлмен просто — брехун! (страшенне замішання і голосні крики: „Президенте! До порядку!“).
Містер Снодграс бере слово й звертається безпосередньо до голови. Він бажає знати, невже ж буде дозволено, щоб точилася й далі така ганебна суперечка між двома членами клубу (слухайте, слухайте!).
Голова абсолютно певний, що шановний піквікець візьме свої слова назад.
Містер Болтон певний, що не візьме їх, не зважаючи на цілковиту повагу до голови.
Голова має за свій конечний обов'язок запитати шановного джентлмена, чи не вжив він слова „брехун“ у звичайному розумінні.
Містер Болтон, не вагаючись, визнає, що сказав його в піквікському розумінні (слухайте, слухайте!). Він завжди ставився до шановного джентлмена з найбільшою пошаною і вважає його за брехуна тільки з піквікської точки зору (слухайте, слухайте!).
Містер Піквік цілком задоволений щирим, одвертим і вичерпним поясненням, даним його шановним другом, і просить взяти до відому, що і його зауваження треба брати тільки в піквікському розумінні (оплески).
На цьому закінчується протокол і, ми сподіваємось, і дебати, що дійшли до таких високозадовільних повчальних наслідків. У нас немає офіційних стверджень тих фактів, які читач знайде в найближчому розділі, але їх узято з лістів та інших авторитетних документів, настільки правдивих, що ця правдивість виправдує переказ їх у літературнішій формі.
