— Нічого вже моя стара голова не видумає.
— Лишіть це, батьку, на опісля. Тепер ідіть на місто та купіть міщанське вбрання, для себе й для мене. Тільки не купуйте будьяке, щоб нас тут мали за нізащо. Не шкодуйте грошей, це нам у пригоді стане.
Старий пішов і вернувся з оберемком міщанського одягу та двох нових кожухів. А дівчина купила ниток, голок та ножички.
— Підстрижіть мене, батьку, самі кажете, що волосся недоладно обтяте ножем…
А в найближчу неділю пішли обидвоє під царську палату слідкувати за хористами, коли йтимуть до собору співати. Перед палатою був великий рух. Заїздили й відїздили карети генералів та міністрів. Наостанку заїхала золочена карета по царицю, запряжена шестірнею. Дівчина задивилася на ті дива й забула про все. Заруба сіпнув її за рукав.
— Не туди ми попали, туди хористів не пускають. Ходім на друге крило.
Та даремно там дожидали — хористи відійшли до собору раніше.
— Хіба почекаємо, аж вертатимуться?
— А чому б не піти й нам до собору?
І тут побачили, як церковна прислуга не пускала у двері собору людей бідно одягнених. Тепер
