— Я називаюся Марія Сваричевська. Я дочка Миколи Сваричевського, багатого шляхтича, виросла на Поділлі над берегом річки Хмільника. Мене вже дома жартівливо козаком прозвали. Я любила волю, герці на коні по широких подільських полях, з рушницею на плечах. І це мене згубило. Одного разу я задалеко загналася й наскочила на невеличкий татарський загонець. Мене піймали на аркан і тій клятій відьмі в балці продали. Там я терпіла страшні муки. Побачила я, що, впираючись, нічого не вдію, то й пустилася на хитрощі. Почала відьму вмовляти, що мій батько викупить мене хочби й за які великі гроші. Я написала до батька листа, і шинкарка вислала його окремим післанцем. Післанець іще досі не вернувся. Може його де по дорозі і вбили. Шинкарка не неволила мене, як інших дівчат, не замикала мене в льоху. Я могла ходити та їй прислугувати. А що була метка, то вона скоро до мене звикла. Але вона своїми відьомськими очима лякала мене, морозила, я не мала сили її наказам опертися. Так було аж до вашого приїзду. Хотіла я вас, батьку остерегти, щоб того клятого меду не пили. Та шинкарка вгадала мої думки, прикувала мене своїми очима до місця, мені язик задубів. Таксамо хотіла я й Остапа остерегти, щоб пильнувався. І тут мені відьма не дозволила. Вона була з москалями у змові. Це мені важить на моїм сумлінні, і я вирішила
Сторінка:Чайковський А. Украдений син (Краків, 1941).djvu/35
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/70/%D0%A7%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%90._%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%B8%D0%BD_%28%D0%9A%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C_1941%29.djvu/page35-1024px-%D0%A7%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%90._%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%B8%D0%BD_%28%D0%9A%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C_1941%29.djvu.jpg)