Гетьман Жолкевський довідав ся про се, та не смів перепинити тої роботи. Він загадав підступом піймати патріярха. Писав отже до нього любенькі листи й запрошував, аби з поворотом поступив до Польщі. Навіть прислав йому свого комісара, який мав його перевести. Та Сагайдачний, перейнявши прикази Жолкевського, щоб арештовано патріярха, як лише появить ся на польській землї, відкрив зраду завчасу. Він відправив комісара з нїчим, а патріярха відпровадив з військом в безпечне місце до молдавської границї.
Зараз опісля стали православні заходити ся у короля, щоб затвердив нововисвячених владик. Одначе король, йдучи за радою своїх фанатичних дорадників, відмовив сьому, хоч сей поступок мусїла Польща спокутувати цецорським погромом.
У тім часї провадив нїмецький цїсарь війну з семигородським князем Бетлєн-Ґабором, що був васалем Туреччини. У тій війнї послугував ся цїсарь наємним військом — лїсовщиками. Їх уважали Турки за козаків, а тим самим за підданцїв польського короля. Крім того султан мав на тямцї ті сміливі козацькі набіги на його землї. Тому виповів Польщі війну. Жолкевський шукав союзників, бо війська було у нього мало. Рахував він на молдавського господаря Ґраціянї та на козаків. Сагайдачний не спішив ся, а Жолкевський у письмах до Варшави жалував ся, що козаки обіцюють прийти, та не приходять.
Начеб на глум прийшло 1600 козаків. Сагайдачний прислав їх на те тільки, щоб не помовляли його о змову з Туреччиною.
Рахуючи на молдавську поміч, Жолкевський перейшов на той бік Днїстра, та Ґраціянї, побачивши так мало польського війська, не хотїв авантурувати ся і не пристав до Поляків. Жолкевський зостав ся сам. До того у польськім війську ширила ся страшна дезерція. Шляхта втїкала до дому, не оглядаючи ся.
Турки окружили Жолкевського з усїх боків під Цецорою і просто роздавили їх при відворотї. Жолкевський наложив головою, Конецьпольський попав у полон. Згинув тут і сотник Михайло Хмельницький, Богданів батько, а сам Богдан попав у турецьку неволю (7 жовтня 1621 р.).
Польща налякалась. З Жолкевським пропала остання оборона перед турецькою навалою. Всї приписували сю невдачу тому, що при Поляках не було козаків.
