Сторінка:Чайковський А. Петро Конашевич Сагайдачний. Відень, 1917.djvu/18

Цю сторінку схвалено

український загал. Сього доконав вихованець острозької школи Петро Конашевич, на якого мав неостаннїй вплив такий оборонець православя, як Дамян Наливайко.

Навіть без великої аґітації той переворот у поглядах козаків на церкву й віру став ся необхідним. Кождий козак виносив з дому ту іскорку любови до своєї церкви. — До усїх подвигів козацтва потрібна була ідейна сторона. І тою ідеєю в життю і дїланню козаків стала ся православна віра й церква.

І саме з почуття того ідейного обовязку: боротьби за віру — вийшла така епохальна річ, як злука козацтва з православною національною церквою. Національна церква знайшла в козаках опору проти затїй ворогів; козаки зискали на ідеї, яка робила з них оборонцїв батьківської церкви й віри. — Православні зачали підносити голови в оборонї своєї віри, а вороги, маючи респект перед козацтвом, не сміли їх займати.

Опираючи ся на козацькій силї, київські міщане взяли ся добре до своїх гнобителїв. У тих заворушеннях взяв участь і київський війт Хведір Ходика. Міщане втопили в полонцї в Днїпрі зненавидженого Грековича. Велямін Рутський, унїятський єпископ, внїс скаргу на міщан, вказуючи, що зухвалість міщан має свій корінь в печерськім брацтві та школї. В инших часах були-б Поляки пімстили таке свавільство, але то був 1618 р. Поляки вели війну з Москвою й мусїли забігати у козаків ласки.

Два роки пізнїйше київські духовні круги видали акт, в якім виразно віддали православну церкву під покрову цїлого козацтва. Розумієть ся, що на таку заяву не треба було польського дозволу.

VII.

Виданнє такого акту було приспішене одною важною подїєю. Єрусалимський патріярх Теофан вертав того року з Москви й поступив у Київ. Православні показали йому всї культурні здобутки, представили йому страшний занепад православної церкви через недостачу владик і просили, щоб висвятив їм владик. Патріярх не хотїв сього зробити, боячи ся Ляхів. Та козаки запоручили йому повну безпечність, він дав намовити ся і висвятив пятьох єпископів, між ними київського митрополита. Патріярх, почуваючи себе у Київі зовсїм безпечним, обїздив тут школи й манастирі.

 
— 16 —