того, вимовляючи ся, що тепер всяка зволоч покликаєть ся на короля і збірає військо, а він не в силї сьому порадити.
Конашевич держав ся осторонь від сих московських авантур. За сей час він орґанїзував козацтво, побільшав і вправляв військо, ходив на море, змагаючи у всїм до поширення козацької ідеї й значіння.
Щойно коли королевич занадто заанґажував ся в московську справу, як попав у скрутне положеннє, коли незаплачене й голодне та здеморалїзоване наємне військо розбігло ся по всїм усюдам, а при нїм зостали ся тільки самі Поляки, тодї Сагайдачний виступив королевичеви на підмогу. Стало ся се по довгих прошеннях, намовах і обіцянках з боку королевича.
Поляки втратили вже були усю надїю на козацьку поміч, як весною 1618 р. Конашевич з добірним 20-тисячним корпусом виступив у похід через Сїверщину, Путивль, Єлєц, Лебедин, Шацк, Коломну. Нїчого його походови не оперло ся. Недалеко Москви старало ся московське військо не допустити до його злуки з Поляками, та не здужало і Конашевич получив ся під Москвою з польським військом. Тут повстала велика радість, бо Поляки не надїяли ся вже нї звідки помочи. Королевич післав для козацької старшини багаті дарунки, а Конашевич віддав королевичеви на врочистій авдієнції пійманих командантів здобутих городів Єльца й Лївен та перехоплених в дорозї до Криму московських послів.
Зараз змовились Поляки з козаками на нічний приступ на Москву, який одначе не повів ся, бо польські ватажки повидавали суперечні прикази.
Та хоч сей приступ і не повів ся, все-таки зробив він на Москвичах сильне вражіннє й вони стали податливійші на польські домагання.
За той час пересправляли польські комісари з московськими делєґатами. Комісари, тямлючи соймову постанову, що московська війна має покінчити ся до року, напирали на заключеннє миру за всяку цїну. Не похочував того миру нї король нї королевич, що ладив ся у Московщинї перезимувати, а з весною вести війну далї. Та комісарам важнїйшою була воля сойму нїж воля короля і вони заключили мир на 14 лїт. Москва відступила Польщі Смоленщину, Новгород Сїверський, Стародуб, Сїверщину, Чернигів, Почеп і Трубчевськ. Королевич зрік ся своїх претенсій до московського престола.
Ми не знаємо напевно, що спонукало гетьмана Конашевича йти походом з підмогою католикам проти православної Москви. Ледви-ж зробив він се задля воєнної слави й багатої добичі.
