купили та взяли додому. В часі дороги Павлусь пильно придивлявся, куди їхали. Старався запамятати кожну річку, кожний брід і все те, по чім цю дорогу можна б пізнати.
Так заїхали аж до Перекопу. Павлусь побачив уперше море і в нього сильніше забилось серце.
Тепер зачиналася татарщина. Зараз за Перекопом побачив перші татарські улуси. Які ж вони були не подібні до українських сіл! Чужина аж била в вічі. Павлусеві тепер стало лячно. Поки ще бачив степ, йому здавалося, що він дома. Тепер ні сліду по Україні. Його звичайна відвага кудись пропала; йому стало моторошно.
Переїхали кілька улусів. Ватага й тут тягнулася поволі. Татари виходили й придивлялися їм, а дехто розпитувався за своїх знайомих, що пішли загоном по Україні.
Та купці не знали, що на те сказати; вони ні з ким не бачилися.
Нарешті стали в селі Коджамбаку, де була їхня оселя.
Сулейман-ефенді, той старий із сивою бородою, що купив Павлуся, був дуже багатий татарський купець. Він вів широку торговлю між Царгородом та всіми надморськими містами й Україною. Свої головні склади мав саме в Коджамбаку. Тому його оселя виглядала, як мале
