Сторінка:Чайковський А. За сестрою (Краків, 1941).djvu/114

Цю сторінку схвалено

Тоді Павлусь підступив під дворище і спитав Мустафу:

— Чи тепер велиш бити, чи аж вернуся від його милости?

Мустафа стягнув брови з досади.

Павлусь засміявся йому в вічі. Він знав, що тепер над ним могуча рука Девлет-ґірея та що його тепер ніхто не сміє торкнути.