Сторінка:Чайковський А. Дещо про алкоголь (1928).pdf/10

Ця сторінка вичитана

Як ми побачимо далі, то горівка обезсилює орґанізм людини. Щоби удержатися проти зараження від пошесних недуг, треба мати орґанізм сильний. Такий поборе певно заразки, котрі до нього дістануться, власними силами. Обезсилений орґанізм не встоїться, а коли раз пошесна недуга там розвинеться, то заморить людину.

Чому? Знаємо, що в недузі людина дістає горячку. В горячці кров кружляє швидше, а пізнати це так по піднесеній температурі, як і по живчику (бючці). При цій незвичайній швидкости обігу крови, вона вдаряє об стіни кровних проводів і розпирає їх. Так само серце дуже працює. Тож стіни кровних проводів мусять бути сильні, щоб такий напір крови вдержати. А саме те все у пяниць є крихке і слабе і звичайно не видержує удару крови.

Тепер придивімся, що робиться з горівкою, коли її влємо до нашого орґанізму. Вона йде через гортанку в шлунок, а звідсіля розходиться по крови меншими і більшими проводами (жилами) до найдальших закутків людського тіла.

Людина по випиттю почуває себе зразу добре. Почуває бадьорість, є весела, почуває охоту до праці і до їди (апетит), почуває енерґію і силу. Це почування то найбільша насолода пяниці. Вона найбільше приманлива і вона є найбільшою спокусою до пяничання.

Це підохочення в медицині називається евфорія.

Воно зразу змагається. Пяному нічого не видається неможливим. Пословиця каже, що „пяному