Сторінка:Хуторна поезія.djvu/97

XIX.

ДО ШЕВЧЕ́НКА.

O pieśni gminna! ty stoisz na straży
Narodowego pamiątek kościoła,
Z archanielskiemi skrzydłami i głosem
Ty czasem miewasz i broń archanioła.

Mickiewicz.

Тара́се, спогада́й, як ти за на́ми
Хоті́в леті́ть у ви́рей по моро́зу,^[1]
Де во́льна ма́ти з во́льними сина́ми
И до́чками паху́чу щи́пле розу,

Любо́ви цвіт, знаменува́ннє ми́ле
Блаже́нного життя́ на високо́стях,
Лести́вий цвіт, як ща́стє легкокри́ле,
Як сни про ві́рну дру́жбу в молодо́стях.

Втіша́юцця, свобо́дою щасли́ві;
Блищя́ть над ни́ми небеса́ бесхма́рні;
Сия́ють у сріблі́ та в зло́ті ни́ви;
Пона́д пашне́ю китяхи́ янта́рні.

1. Зімо́ю нещасли́вого ро́ку 1847го.