Сторінка:Хуторна поезія.djvu/87

Ця сторінка вичитана
XVI.
КЛЮЧ РОЗУМІ́ННЯ.
Щогла твоя преклонися, не распуститъ вѣтрилъ, не воздвигнетъ знаменія.

Ісаіи XXXIII, 33.

А чванитесь, що ви Польщу
Колись завалили…
Правда ваша: Польща впала,
Та й вас роздавила.

Шевченко.

Горе вамъ законникомъ, яко взясте ключъ разумѣнія: сами не внидосте, и входящымъ возбранисте.

Луки XI, 52.

Од Лима́ну до Есма́ні,
Од Волги до Ви́сли,
Над наро́дом бестала́нним
Вороги́ нави́сли.

Вороги́… Хто ж нам не во́рог,
И хто на́ші дру́зі
С того ча́су, як ми кри́лись
У Вели́кім Лу́зі?