Сторінка:Хуторна поезія.djvu/73

Ця сторінка вичитана


Що кро́въю ті́шилась, хвали́лась пожара́ми,
Тума́нила люде́й брехли́вими вістя́ми,

Пісня́ми сла́вила безу́мне гайдама́цтво,
Кляла́ культу́рників, як людоже́рне па́нство.

С культу́рників еси́ найбі́льший воіво́да:
Ти — пи́шний цвіт и плід вели́кого наро́да.

Дай о́чі пра́внукам хижа́цьким просвіти́ти,
Твій ро́зум пра́ведний сліпи́м благовісти́ти.