Сторінка:Хуторна поезія.djvu/62

Цю сторінку схвалено

VII.

ДО СТАРО́І БА́БИ.

Како речете, яко мы мудри есмы, и законъ Господень съ нами есть? истино всуе бысть трость лживая книжникомъ.

Іереміи VIII, 8.

Старе́нька ба́бо, ти між на́ми, ді́тьми,
Прему́дрою здава́лась, як Мине́рва.

Не тим еси́ зава́жила в нас мно́го,

Що прожила́ на сві́ті літ чима́ло,

А тим, що из беззу́бими води́вшись,

Старовини́, мов репяхі́в, набра́лась.

Непережо́ване лови́ла ти обі́руч,

И нам, мали́м, у за́пічок носи́ла;

А ми, темно́та, сві́ту не вида́вши,

Няли́ тобі́, як Соломо́ну, ві́ри.

^**^*