Сторінка:Хуторна поезія.djvu/60

Цю сторінку схвалено
 
VI.
 
ПСАЛТИ́РНЯ ПСА́ЛЬМА.
 

 Може, верну знову
Мою правду бесталанну,
 Мое тихе слово.
Може, викую я з ёго
 До старого плуга
Новий леміш и чересло,
 И в тяжкі упруги,
Може, зъорю переліг той,
 А на перелозі
Я посію моі слёзи,
 Моі щирі слёзи…

Шевченко.

 

Наро́де мій, яси́рнику тата́рський,
Нево́льнику туре́цький найдоро́шший!

 

 
Наро́де мій, ехи́дний па́нський слу́го

И по́льскоі геро́ю те́мний сла́ви!

 

 
Наро́де мій, недо́уку лати́нський,

Това́ришу моско́вськоі темно́ти!

 

 
Поче́з еси́ в літо́писях черне́чих,

Не зга́дують воювники́ про те́бе.