Сторінка:Хуторна поезія.djvu/53

 

IV.

 

СЛО́ВО ПРА́ВДИ,

присвячене Ганні Барвінок.

 

Аз есмь воскрешеніе и животъ: вѣруяй въ мя, аще и умретъ, оживетъ.

Іоанна XI, 25.

 

И забудецця срамотня
 Давная година,
И оживе добра слава,
 Слава Украіни.

Шевченко.

 

Я не проре́чистий на кра́сне сло́во,
У ме́не річ не святкова́, що-де́нна:
Що-дня́ на ме́не грі́мала суро́во
Серди́та до́ля, ма́чуха злиде́нна.

 

---

 

Я кривсь од не́і між людьми́ лихи́ми,

Найма́всь до злю́щих у тяжку́ робо́ту;
Я брязкоті́в кайда́нами важки́ми,
И до́бре зна́ю ва́рварську тісно́ту.

 

---

 

На мій перво́цвіт вда́рили моро́зи.

Заці́пило міні́ від холодне́чи;