Цю сторінку схвалено
II.
РІ́ДНЕ СЛО́ВО.
Я на сторожі коло іх
Поставлю слово.
Шевченко.
Мо́вчки пре́дки на́ші в по́лі,
Мо́вчки спочива́ють,
Ті́лько чо́рниі моги́ли
З ві́тром розмовля́ють.
Спочива́ють, дожида́ють
Пра́ведного су́ду,
Що суди́ти Украі́ну
Рі́дне сло́во бу́де.
Вже суди́ли кня́жі ві́ча,
Па́нські трибуна́ли,
И пере́вертні гетьма́ни
Ра́ди радува́ли.
Радува́ли, — утека́ла
Пра́вда с того су́ду,
