Сторінка:Хуторна поезія.djvu/46

Цю сторінку схвалено

Гей, хто на сум благоро́дний бага́тий,
Схо́ттеся мо́вчки до рі́дноі ха́ти,
Та посіда́ймо по го́лих лавка́х,
Та посуму́ймо по ме́ртвих брата́х.

Те́мно надво́рі, зоря́ не зорі́е,

Ві́тер холо́дний од Пі́вночи ві́е,
Кви́лять вовки́ по степа́х-облога́х.

Ко́бзо! ти на́ша одра́да еди́на....

По́ки из ме́ртвих воскре́сне Вкраі́на,
По́ки дожде́цця живо́і весни́,
Ти нам про на́шу тісно́ту дзвони́.

Сти́ха дзвони́, нехай му́чене се́рце

Ва́жко забъе́цця, до се́рця озве́цця,
Як на банду́рі струна́ до струни́.