суд, що й над сами́м по́бутом ру́ським. Варя́зька Русь так стеря́лась у тата́рському ярмі́, а по Тата́рах у пере́любках з Литво́ю та з Ляхво́ю, що ій здава́лось, ні́би ті́лько й сві́ту, що в по́льскому вікні́.
Пра́вда, що в по́льске вікно́ свобо́дно ри́нув світ гумани́зма звідусі́ль, де ёго́ ще не прига́шували давня́шні просвіти́телі Евро́пи. Та приплати́лась на́ша Русь ве́льми до́рого за те, що позира́ла на европе́йську культу́ру у чуже́, а не в свое́ вла́сне вікно́. На́слідком брата́ння с пана́ми Ляха́ми було́ те, що, як розбуя́лась у По́льскій Ре́чі Посполи́тій соція́льна усо́биця під кіне́ць XVIго столі́ття, — ру́ське церко́вне поспі́льство зрекло́сь еди́ности з ру́ською церко́вною аристокра́тіею, а під ёго́ ревни́вим на́дихом зане́дбане культу́рниками поспі́льство мирське́ ста́ло взива́ти Ляха́ми не ті́лько ру́ських лати́нців и прозели́тів че́сько-німе́цького новові́рства, да и таки́х пані́в, що мурува́ли ёму́ церкви́, спору́джували манастирі́, підпіра́ли свое́ю пова́гою церко́вні брацтва́ и, держачи́сь из диссиде́нтами за ру́ки, стоя́ли на сейма́х о́піром проти́в політи́чнёі систе́ми еди́ности ві́ри в По́льщі.
Сим ро́бом соція́льні усо́биці в Ре́чі Посполи́тій По́льскій прийняли́ злові́щу на́зву боротьби́ козакі́в из Ляха́ми, дарма́ що козаки́ боро́лись из вельмо́жними представи́телями Ру́сі, Остро́зькими, Вишневе́цькими, Сангу́шками, Четверти́нськими, Коре́цькими и т. д. и т. д.
У цій поги́бельній для обо́х на́цій боротьбі́, ру́ських пані́в підде́ржали по́льскі пани́, а ру́ських козакі́в — пани́ моско́вські, ду́мні лю́де царя́ Алексі́я Миха́йловича. И сим-то ди́вним судо́м ввору́женоі си́ли, дре́вня варягору́ська аристокра́тія втеря́ла террито́рию, котру́ осягла́ була́ пра́вом оборо́ни від хи́жого азія́цтва. От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що
