І нишком, пізньою добою,
Сховає вас чужа земля."
—„, Нї, не умре!" — сказала Слава,
Я розкажу його братам,
Що ніч сувора і лукава
Його убить хотїла там.
Він буде жить і вічно, жити,
І в світлї сонця, і у тьмі,
І будуть славить і хвалити
Його раби, колись нїмі !"
писав вірші про те, як поневолено нас і окрив-джено, й за те пішов у москалї в засланє. Ото ті люди лукаві (вороги наші), гнївні та сумовиті, як лихий ворон або темна ніч, і намагались його за- лякати та знищити. В Россії й доси пе вільно чи-тати та держати в себе більшої частини його віршів. Такі як „Сон”, повний „Заповіт” і инші па россий-ській Україні заборонено мати в себе... Шевченка так перемучено спочатку кріпацтвом, далі салдат-чиною та засланнями, що він пе прожив і 50 лїт. Як він умер, йому було тільки 47 літ (1814 - 1801). Про таких людий, як Шевченко, Грабовський, Настя Грінченко й подібні до них (духово) можна сказати, що це були — мученики за рідний край. Про такі страждання славетна небіжка Леся Українка (про котру ми згадували вже в цій книжці), мовила
в глубокій задуміЗавжди терновий вінець
Буде кращий, ніж пишна корона,
