душу, котра не відцурається нас та подарує нам кілька книжок рідної мови, бо в нашій бібліотеці є всякі книжки, навіть демократичні, української-ж мови досі не було... Книжки рідної мови, добуті Вашою ласкою, повіяли па нас вітром України.
М. С--кий."
Я не боюся нї грому, нї хмари —
Змалку я звикла до гнївних пісень:
Серця мого не злякають примари, —
В темряві бурі не згубиться день...
Я — провозвістниця гнїву безоднї,
Білая чайка над морем сумним,
Думка, що збуджує сили народні,
Гасло, що промінем сяє ясним!
Море розбурхане плеще і виє,
Кидає піною, рве береги,
Буря і блискавка спалить і змиє
Все, що піднятись не мало снаги...
Гей-же, до мене, чайки, прилучайтесь ;
Лучче не жити, а згинуть в бою!
Хутко зі мною над морем єднайтесь,
Міцно борітесь за долю свою!
