„Зелений гай, пахуче поле
„В тюрмі приснилися мінї, —
„І луг широкий, наче море,
„І тихий сум по круженї.
„Садок приснився коло хати,
„Весела, лїтняя пора;
„А в хатї… там знудилась мати
„І знудьгувалася сестра.
„Поблїдло личко, згасли очі,
„Надїя вмерла, стан зігнувсь.
„І я заплакав о-півночі
„І гірко плачучи, проснувсь.“
Павло Грабовський родився 1864. року, в Харківщинї, в Охтирському повітї. Був засланий російським урядом на Сибір в Балаганськ, Іркутської губернїї, потім там-же переведено його в Вілюй, далї в Якуцьк і нарештї в Тобольськ. На Сибірі він і вмер, року 1902-го. Після нього зостався хлопчик-син, котрого кличуть Борисом. Багатьом відома його збірка віршів під назвою „Кобза“.
…Шумлять ялини…
З їх вічним шумом
Не змога спати
Журливим думам…
Там край десь рідний
В степах нудьгує,
А тьма Іудів
Усїм торгує:
