Сторінка:Хмара-вістун (Megha-dûta). Старо-індійська елегія Калідаси (1928).djvu/22

Ця сторінка вичитана
Хмара-вістун. (Meghadûta).[1]


Старо-індійська елегія Калідаси.


(Переклад с санскритської мови з примітками).


І частина (pûrvamegha).
1.[2]

Далеко від коханої через проклін суворий пана
Був засланий на рік, покараний за свій переступ Якша.
В лісах тінявих Рамаґірі оселився він нещасний
Над озером прозорим, що його купанням освятила Сіта.

  1. Усю поему написано стансами по 4 рядки в кожній, одним розміром mandâkaânta, що його характер і темп можна перекласти терміном нашої музичної агогики: lento andante. Кожен рядок складається з 17 складів із цезурою після 4-го або 10 -го.
  2. Рамаґірі—гора Рами, напевно сучасний Рамтек на північ від Наґпура в Центральній провинції, одне з багатьох легендарних „пристановищ“ Рами, де перебував герой „рамаяни“ за часу свого 14-річного заслання, що його поділяла з ним і вірна дружина Сіта, дочка Джанаки, царя Відехійського. Коли її викрав велетень — потвора Равана (пор. 1,34, с,58) на казкову отоку Ланку, Рама вирятував її за допомогою війська мавп і лицарського героя-мавпи Ханумана (пор. П. 37). В Індії аж досі Сіту вважають за ідеал жіночої вірности й любови. Пан с. т. Кувера, пар Якшів, бог скарбів; другий йго епитет — цар царів (пор. 1,3).