Пјучи та гульајучи, підобрав собі Чіпка трьох товаришів шчирих: Лушньа, Матньа та Пацьук, — одна думка, одна гадка. Всі вони однакових літ: не то шчо б старі, не то — ј молоді, — вже підтоптані парубки.
Лушньа був широкоплечиј парнишче, високиј, бравиј, з хорошим панським личком, з чорними гарними вусами, з карими веселими очима… Вони так і говорили в јого!… Та здајетьсьа на јому ј шкура говорила, — такиј балакучиј.
Пацьук собі худошчавиј, низенькиј, мишастиј, — спражніј пацьук, такиј і прудкиј; говіркиј, співучиј, — на селі першиј співака.
Матньа одрізньавсьа од усього товариства ј норовом, і околом. Јакиј завтовшки, такиј завбільшки; неповоротниј, неохајниј. Голова величезна; обличьчьа татарське, кругле јак гарбуз; ноги короткі та товсті, јак стовпці. Не льубив він ні балакати, ні співати, а льубив на світі одну тільки горілку: дудлив јіјі, јак воду, ј у тому покладав усьу своју втіху.
Були вони всі три панські, ј повиростали по панських дворах. Лушньа був пана Совинського, а Пацьук та Матньа — пана Польського, того самого, шчо ј Чіпчин батько.
Матньа та Пацьук узьаті в двір шче малими підлітками: першиј — від плуга, другиј — від овець. Гірко јім було роставатись з батьком, матірју, братами, та сестрами, та товаришами, такими ж хлопцьами, јак і вони; тьажко кидати рідне дворишче, де јім знакомі були всі закутки, де јіх родила ј пестила мати; зелені
