гарну мову і живе змальованє подїй, нїж о історичну вірність; от тим то деякі новійші історики й зовсїм відмовляють йому історичної вартости і зачислюють його до повістей — попередниць того величезного ряду романтичних повістей про Олександра, що починають ся грецьким твором тзв. Псевдо-Каллїстена і в середнїх віках розростають ся широко по Европі й Азиї, не минаючи й нашого народа.
Бажаючи в „Дешевій біблїотецї“ подавати між иньшим переклади деяких цїкавійших памяток греко-латинської лїтератури, ми вибрали на перший раз один епізод Руфового оповіданя, що творить конець шостої і початок семої книги (VI, 7—VII, 2). Оповіданий тут епізод, звичайно полишуваний на боцї в підручниках старинної істориї (про него прим. не згадує навіть Герцберґ у своїй істориї Грециї в Онкеновім компендиюмі), має певно деяке ісотричне значінє, хоч його удраматизованє треба покласти на карб пізнїйших письменників (по троха й самого Руфа); та по за тим він має неабияку лїтературну стійність, а в наш час, з огляду на сучасні факти анархістичної „пропаґанди дїлами“ він не позбавлений навіть специяльного сучасного інтересу. Факт, про який опові-
