яльної я помагав Батькови робити коректу. Тих корект Батько мав так богато, що занедбував при них свою живу працю. Коли ми мешкали при вул. Крижовій, Батько перетомлений, захворів дуже важко на очі і чи не два тижні мусів жити в зовсім темній кімнаті. Диктував тоді Матері „Що таке поступ“. Лічив Батька д-р Балабан, мабуть безкористовно.
Він лікував і нас, коли ми з одних вакацій привезли єгипетське запалення очей. Братови Андрієви робив навіть операцію ока. Батько завжди говорив про д-а Балабана з великою симпатією. До кінця життя Батько заховав добрий зір та не вживав окулярів.
Завдяки невсипущій праці Батько відложив дещо грошей і разом із Матірю почав будувати коло парку при вул. Понінського хату. Ми завжди ходили на будову, копали рови під фундаменти, вирівнували та дуже тішилися, що наша хата „росте“. На закладинах угольного каменя був і проф. Грушевський, який одночасно будував побіч величаву віллю. Мені завжди чомусь нагадувалися незабутні Ґете і Шіллєр. Довкруги хати росло кілька овочевих дерев. Батько пішов з нами до городника при вул. Крижовій і ми з тріюмфом принесли чи не десять щеп яблок, сливок, один горіх та кількадесять корчиків аґресту, чорних, білих та червоних порічок, малин і т. д. Чорні порічки були для
