Сторінка:Франко І. Boa Constrictor (1907).pdf/27

на містках та по оборах піджидають инші, і ще раз затягає своє протяжне: „Міняй онуцї, міняй!“ Аж тепер він зупиняє коняку, кидає їй кулак сїна і обертає ся назад, аби видобути скринку з усїляким добром, за котре промінюють селяни платянки. От тут зачинає ся житє рухливе, говірке, веселе! Тут і для Германа робота. Охочих до мінянки купа велика: одні відходять, другі надбігають, — Іцкови годї всїх заспокоїти. Герман і воза пильнує і сам дещо торгує, — на нього Іцик здав сїльських дїтий, котрих найтяжше обігнати ся, а найлекше одурити. Герман ще й тепер з усьміхом згадує, як то він шпарко увивав ся між сїльськими хлопятами, як швидко відправляв їх, як зручно вмів підсунути кождому те, чого той хотїв, або й настирити те, чого й зовсїм не хотїв і брав від нього шматянок у-троє більше, як варт товар. І кілько то було сварів, криків, проклять та реготу на тих сїльських вигонах! Особливо з жіноцтвом була тяжка рада. Упре ся одна з другою і не вступить ся: дай їй тото або тото за стілько онуч! Але тут Іцик був уже зовсїм не той, що дома: упре ся й собі, й насварить на бабу і споганить їй усю родину, і таки поставить на своїм. Довго тягнуть ся торги та передирки. Іцик поволеньки підганяє коняку горі селом, усе в супроводї цїлої гурми сїльських хлопят та дївчат, у котрих нема платянок, і котрим зависливо дивити ся на ножики, перстенї та скиндячки, що понамінювали инші. Вони слїдкують за міняйлом з далека, коли він стане, стають і собіж купкою з боку; инодї їх потручують ті щасливі, що мають з чим іти на торг, — а вони стоять нїмо і лише голодними очима пасуть кождий