заострювало ся до якоїсь божевільної ненависти, коли Іцко бачив, що Герман занятий своїми дїлами навіть немов не підозріває його ворожнечі, не завважує його на сьвітї. Се вертїло Іцка мов хробак у серцї. Він навмисно нераз підсував ся Германови перед очи, зачіпав його острими словами в касинї, розносив про нього погані сплетнї поміж нафтарями, та Герман немов і не чув нїчого і збував його дотепними жартами, від чого Іцко ще дужше сердив ся.
Бувають такі ненормальні, клїщові натури, що нї з сего нї з того мусять причепити ся до сильнїйшої, богатшої індівідуальности і ссати, томити та путати її — інодї своєю любовю, інодї ненавистю. І Іцко належав до таких натур. Зосередивши раз усю гіркість своєї душі, всю свою ненависть на Германовій особі він дійшов до того, що метою своєї дїяльности замісь шуканя зиску зробив майже виключно старанє зробити як найбільше пакости свойому противникови. Він насилав шпіонів у його кошари й фабрики і про кожде найменше надужитє доносив безіменними листами до власти; збирав відомости про його домашнє житє і також уживав їх на кованє всяких сплетень. І в самім веденю нафтарського дїла він старав ся як і де можна підкопати ся під Германа.
От і тепер, коли по Бориславі пішли чутки про величезну воскову матку віднайдену Германом у парцелї біля толоки, Іцко пригадав собі, що й на його парцелї, сумежній з Германовою, є стара, давно вичерпана від нафтових засобів яма, хоч і не така глубока, як Германова; її було доведено лише до 50 сяжнїв. Тепер його опанувала думка копати в сїй
