— Певно, такому простакови, що не має понятя про хемію і хемічне чищенє, нїколи нїчого не вийде. Ходи сюди і подиви ся!
І він запровадив його до своєї фабрики, де стояв великий котел повний кипячки і обік кітла дестиляційний апарат. Він показав йому конструкцію і додав:
— Dumme Polen von Galizien! Мають тут такі скарби в землї і анї пальцем не кивнуть, щоб використувати їх. Preussen müssen kommen, щоб їх навчити.
— Die Jüden kӧnnens auch! — усьміхаючи ся докинув Герш.
— Пробуйте! Штуки нема нїякої, а продукція дасть певні зиски.
Се була перша лекція нафтярства, яку одержав Герш, і від тої хвилї його доля була рішена. Він зараз же сторгував у бориславських селян у ріжних пунктах кілька часток землї, і зараз же уложив собі плян копаня. За його прикладом пішли инші жиди і не минуло року, як усї бориславські толоки та пустарі — бо такі найлекше можна було купити — покрили ся закопами, що робили ся зовсїм прімітівно, руками, з боків замісь цямрини обгороджували ся прутяними кошами і по кількох сяжнях прокопу давали звичайно жилу, з якої йшла кипячка.
Ся продукція була легка і нерізіковна, тай не дуже поплатна. Кипячка була тзв. зашкірна, чорна аж густа. Жиди не вміли добре вичищувати її; виходила нафта жовтава, каламутна, прудка на підпалї, небезпечна в своїх вибухах. Та швидко дестіляція зробила ся кращою і нафта пішла на торзї, витискаючи американську. Рівночасно з тим вичерпала ся
