чив якусь нову, муровану буду обік села на толоцї і поцїкавив ся, що се?
— Ах, се Домсова копальня, — сказав йому знайомий селянин.
— Домс? Се що за Домс?
— Се такий собі панок, прусак. Він, кажуть, був у Гамерицї і там придивив ся, як із кіпячки роблять таке як воду, і вживають до осьвітленя.
Герш не слухав довше і побіг стежкою через потічок до нової фабрики.
— Чи пан Домс? — запитав він заживного панка середнїх лїт, що ходив по будинку і голосним криком давав розпорядки, раз у раз лаючи „die dummen Polen“ за їх безрадність та слямазарність.
— Was wollen? — запитав він Гершка побачивши його в нутрі будинку.
Гершко підняв на хвилю капелюх і зараз наложив його знов на голову, і сказав, що зацїкавив ся новим підприємством та хотїв би оглянути його.
— Eintritt verboten! — гукнув Домс виводячи його з будинка і показуючи напис надо дверми. — Не вільно до середини. То мій секрет.
— Я не хочу вивідувати ваш секрет, — мовив Гершко, — але хотїв тілько одно запитати ся: чи справдї з отсеї кипячки можна зробити чисту нафту?
— А вжеж можна. Dummer Jud! Ще й питає. Може й ти хочеш брати ся до сего дїла?
— Чому би нї? Мене вже давно кортить і я пару разів пробував перетоплювати кипячку, але нїчого з того не виходило.
