ті вчені силкують ся вказати способи, як можуть люди позбути ся того зла.
Розумієть ся, найпростїйша річ була би сказати: коли великі держави шкідливі, то скасувати їх. Але таке лекше сказати, нїж зробити. При тім же ті анархісти занадто розумні люди, щоб не бачили, що великі держави обік деякої шкоди й недогоди, приносять величезні користи і являють ся не лише конечним наслїдком, але й сильним двигачем людського поступу. І ось вони обмірковують способи, як би можна заховати для людий усї користи великих держав, а усунути їх шкідливі боки. Вони виходять від ось якого міркуваня.
Кожда людська особа сама для себе цїлий сьвіт, кожда в своїх очах має право жити як їй хоче ся, розвивати ся як може і все, що обмежує, стїснює її — шкідливе. Але чоловік — громадський зьвір, він живе на сьвітї не сам, а в родинї, для громади, він мусить віддавати частину своєї свободи і свойого особистого права. Треба лише, щоб він віддавав як найменьшу частину. Отже чим меньше тих людий, для яких він мусить стїснювати себе, тим лїпше. Чим більше начальства над чоловіком, тим меньше він свободний, хоч би жив і в найрадикальнїйшій републицї; чим меньше начальства, тим більше свободи. Коли чоловіка присяде велика родина, то він тодї стає ся єї невільником; а щож казати, коли над ним і його родиною старшує громада і власть громадська, над громадою повіт, над повітом край, над краєм держава! Коли вже мусить хтось старшувати над чоловіком і його родиною, то най тої старшини буде найменьше і най вона буде найблизша, і то в усьому рівна йому, не вічна, а тимчасова, вибирана на якийсь час і одвічальна перед ним. Таким способом одиноким і найвисшим огнищем власти по думцї анархістів повинна бути громада, в якій усї члени мали би рівні пра-
